Наукова сенсація у ВНМУ: виділено одну з найнебезпечніших отрут — саламандрин

На кафедрі судової медицини та права Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова здійснено науковий прорив — вперше в історії України в лабораторних умовах виділено отруту вогняної саламандри. Йдеться про речовину саламандрин, яка має високу токсичність, зокрема може викликати зупинку дихання. Попри це, вона залишається майже не дослідженою в сучасній медичній науці.

«Це — перший випадок не лише в Україні, а й на теренах колишнього СРСР, коли вдалося виділити саламандрин у лабораторії. Це відкриття стало можливим завдяки багаторічним напрацюванням нашої кафедри», — розповідає завідувач кафедри, PhD Валерій Гунас.

Це не перший подібний успіх кафедри: раніше команда ВНМУ першою в Україні отримала отруту тарантула, а також провела серію досліджень зі скорпіонами. Саме під час цих робіт було відкрито новий вид членистоногого, що визнаний найотруйнішим у світі, — про що повідомлено в міжнародному науковому виданні The Scientific World Journal (посилання на публікацію).

Від токсикології до фармакології: вектор майбутніх досліджень

«Усі наші дослідження спрямовані на вивчення впливу отрут на тканини організму. Наразі ми зосереджені на методиці отримання отрути та проведенні гострих експериментів на щурах. Кінцева мета — ідентифікація таргетних органів, визначення змін у них і подальший пошук можливостей застосування компонентів отрут як основи нових лікарських засобів», — пояснює науковець.

Отрути тваринного походження, які досліджуються у ВНМУ, можуть стати основою для створення інноваційних препаратів — зокрема для лікування онкологічних, хронічних та інших важких патологій. Попередні результати досліджень отрути скорпіонів уже опубліковано у провідних наукових журналах першого та другого квартилів Scopus і Web of Science.

Що далі?

Дослідження отрути вогняної саламандри наразі перебуває на початковій стадії. Основним завданням першого етапу було перевірити можливість її виділення та наявність біологічної активності. Отримані перші морфологічні зрізи тканин підтвердили токсичний вплив речовини.

«Наступний крок — це виділення чистого саламандрину та контрольоване дозоване введення лабораторним тваринам. Це дозволить з високою точністю встановити, які саме органи є мішенями дії. І вже на цій основі ми зможемо планувати майбутні фармакологічні дослідження»,— підсумовує Валерій Гунас.

Артем Фляжніков, Медіацентр ВНМУ