Легенда української медицини: до 120-річчя від дня народження Левка Медведя

У секторі краєзнавчих видань Наукової бібліотеки ВНМУ розпочала роботу виставка-презентація "Легенда української медицини" до 120-річчя від дня народження нашого земляка, академіка АМН України Левка Івановича Медведя — директора Вінницької філії Всеукраїнського заочного медичного інституту (1931–1932 роки) та Вінницького вечірнього виробничого медичного інституту (1932–1933 роки).

Витоки: від слюсаря до фармацевта

Народився Левко Іванович 18 червня 1905 року в селі Чорна Гребля на Вінниччині. Після закінчення церковнопарафіяльної та двокласної школи працював сезонним робітником, помічником слюсаря, а згодом — слюсарем на цукровому заводі в Красносілці.

У 1921 році вступив до профтехшколи, де поєднував навчання з роботою. Уже в цей час був обраний депутатом сільради.

У 1924 році за направленням вступив до Вінницького хіміко-фармацевтичного інституту, який закінчив з відзнакою у 1927 році, отримавши диплом фармацевта-провізора.

Початок медичного шляху у Вінниці

Протягом 1930–1931 рр. працював завідувачем окружного аптекоуправління, пізніше — керівником міського відділу охорони здоров’я у Вінниці. У 1931 році став першим директором філії Всеукраїнського заочного медичного інституту, а згодом — Вінницького вечірнього виробничого медінституту.

Його заслугою стало залучення 120 студентів із числа середніх медичних працівників та інтеграція ресурсів місцевих лікувальних закладів і наукових інституцій для формування повноцінного навчального процесу. Саме Лев Медведь був одним з ініціаторів створення у Вінниці стаціонарного медичного інституту.

Київський період і державна служба

У 1934 році вступив до Київського медичного інституту на 2-й курс санітарно-гігієнічного факультету. Вже у 1935 році очолив Київський обласний відділ охорони здоров’я, а 15 березня 1936 року був призначений першим заступником наркома охорони здоров’я УРСР.

У роки Другої світової війни, з 1941 по 1944 рік, обіймав посаду директора Київського медичного інституту.

На міжнародній арені та у міністерському кріслі

У 1946 році Лев Медведь став представником УРСР на І сесії Генеральної асамблеї ООН і Міжнародній конференції з охорони здоров’я, де сприяв створенню ВООЗ. Він також брав участь у розробці Статуту цієї організації.

У 1947–1952 рр. працював міністром охорони здоров’я УРСР, особливу увагу приділяючи відновленню медичних установ після війни.

Наукові здобутки та інституційне будівництво

Протягом 1952–1964 років очолював Київський науково-дослідний інститут гігієни праці та профзахворювань, а з 1964 року — новостворений перший у світі Інститут гігієни і токсикології пестицидів, полімерів і пластичних мас. Саме він запропонував гігієнічну класифікацію пестицидів, яка згодом була прийнята ВООЗ як міжнародний стандарт.

Завжди з Вінниччиною

Попри високі державні посади й наукові досягнення, Лев Медведь усе життя зберігав тісний зв’язок із рідною Вінниччиною та медичним інститутом. Особливо значущою була співпраця з питань гігієни сільської місцевості та охорони здоров’я сільського населення.

Пішов з життя 22 лютого 1982 року в Києві. Похований на Байковому кладовищі.

Медіацентр ВНМУ