history
Створення кафедри патологічної фізіології відбулося у 1936 році - через два роки після початку роботи Вінницького медичного інституту ім. М.І. Пирогова. На той час навчальна і лабораторна бази кафедри знаходились в одному з пристосованих приміщень барачного типу, розташованих на території обласної лікарні ім. М.І. Пирогова.
Першим її завідувачем був професор Михайло Михайлович СМИК, який згодом, вже будучи доктором медичних наук, також організував кафедри патологічної фізіології в Івано-Франківській медичній академії (1948) та Луганському медичному університеті (1957).
Професор Михайло Михайлович СМИК
Завідувач кафедри патофізіології з 1936 до 1944 року.
М.М. Смик закінчив у 1933 році Одеський медичний інститут, після чого навчався в аспірантурі на кафедрі патофізіології Одеського інституту удосконалення лікарів, яку закінчив у 1936 р.
Під час навчання в аспірантурі Михайло Михайлович працював в інституті курортології, з 1936–1938р.р. – асистентом кафедри біохімії медичного інституту. М.М. Смик - організатор і перший завідувач кафедри патофізіології Вінницького медичного інституту, де він працював з 1938–1941р.р.
У 1937 році захистив кандидатську дисертацію на тему: «Вплив гіпофіза на функцію нирок», в 1956 році - докторську дисертацію на тему: «Про патогенез порушень деяких функцій печінки та обміну речовин при туберкульозі».
На початку Великої вітчизняної війни М.М. Смик евакуювався до Куйбишева, де працював викладачем у фельдшерсько-акушерській школі. Упродовж 1941-1943 р.р. – асистент кафедри патофізіології Казанського медичного інституту, де працював разом із корифеєм патофізіології - академіком А. Д. Адо. У 1943р. був призваний до лав Червоної Армії, де служив три роки на посадах начальника серо-бактеріологічної і клінічної лабораторій шпиталів 1-го і 2-го Білоруських фронтів. З травня 1943р. до вересня 1946р. – начальник лабораторії евакуаційного шпиталю № 1410. Демобілізувався у званні майора медичної служби.
З вересня 1946р. професор М. М. Смик – завідувач патофізіологічною лабораторією Інституту кліматотерапії туберкульозу, з 1949р. по 1957р. - організатор та перший завідувач кафедри патофізіології Станіславського медичного інституту (нині Івано-Франківський національний медичний університет). У 1957р. організував кафедру патологічної фізіології Луганського медичного інституту, на якій працював до 1974р. Був членом вченої ради при МОЗ УРСР (1959-1967р.р.), членом ради із захисту дисертацій при Донецькому медичному інституті (1967-1972р.р.), проректором з наукової роботи Луганського медичного інституту на громадських засадах.
Працюючи в різних навчальних закладах, професор М.М. Смик проявив себе ерудованим науковцем, читав лекційний курс на високому науковому та теоретичному рівні, вмілим організатором експериментальної, лабораторної, наукової і виховної роботи. Він був широко освіченою людиною, при ньому було відкрито аспірантуру з патологічної фізіології. Вільно володів італійською, німецькою, французькою та англійською мовами, підтримував наукові зв’язки з вченими інших країн.
М.М Смик був фундатором та першим головою правління Луганського обласного науково-медичного товариства патофізіологів.
Напрямками наукової діяльності М.М Смика були: запалення і лікування запальних процесів суглобів, хребта, спонтанний тромбоз у воротній вені, зміни функцій органів при туберкульозі, тиреотоксикозі, лептонному шоці, ефективність лікувального використання ультразвуку тощо.
Завдяки вольовим і організаторським здібностям М.М. Смик у найкоротші строки було придбано необхідне обладнання і матеріали для забезпечення навчального процесу, створені умови для виконання експериментальних досліджень.
М.М. Смик є автором понад 55 друкованих робіт, у тому числі монографії «Вплив ультразвуку на організм». Під його керівництвом виконано п’ять докторських і сім кандидатських дисертацій.
Професор М.М. Смик нагороджений орденом Вітчизняної війни 2 ступеня, орденом Червоної Зірки і трьома медалями. Двічі був нагороджений Почесною Грамотою Міністерства охорони здоров’я УРСР. Був постійним учасником республіканських і Всесоюзних наукових конференцій та з’їздів патофізіологів.
У роки Великої Вітчизняної війни і тимчасової окупації міста Вінниця обладнання й майно кафедри патофізіології Вінницького медінституту було розграбовано і знищено.
З 1945 року кафедра почала створюватися заново і розташувалася в декількох кімнатах правого крила морфологічного корпусу інституту. Організував і очолював кафедру до 1974 року - доктор медичних наук, професор Яков Меєрович БРИТВАН. Будучи на той час уже відомим ученим і високоерудованим педагогом, йому вдалося залучити до роботи талановитих помічників, обдаровану молодь і забезпечити викладання предмету на рівні вимог часу. З 1974 по 1977рік - науковий консультант кафедри патофізіології Вінницького медичного інституту.
професор Яков Мейєрович БРИТВАН
Завідувач кафедри патофізіології з 1944 до 1974 року.
Яків Меєрович БРИТВАН народився 19. 12. 1902 (01. 01. 1903) в місті Одеса у сім‵ї робітника. У 1918 році закінчив Одеське міське училище, а в 1920 році – Одеську гімназію і вступив до Одеського медичного інституту, де вчився 6 років.
Під час навчання в інституті допитливого юнака вабила чіткість, залізна логіка струнких систем теорій медицини і, як це часто буває, йому поталанило – блискуча ерудиція, бездоганне знання терапії відомого клініциста проф. Л.Б. Бухштаба стали тією цілющою силою, що надихнула життя в ідеї початківця і спрямувала їх в потрібному напрямку. Вже тоді, під час роботи в студентському науковому гуртку, він пізнав трепетне відчуття експериментатора – першовідкривача, якому природа першому розкриває одну із своїх числених таємниць. Саме такі спогади доцента кафедри гістології А.В. Ричка про Якова Меєровича були опубліковані у газеті «Молодий медик» в статті «Лицар науки».
З 1926р. Я.М. Бритван працював дільничним лікарем в Криворожському окрузі, згодом-ординатором факультетської терапевтичної клініки в м. Одеса.
З 1929 року по 1941 рік працював в Одеському медінституті, спочатку асистентом, а з 1933 року – доцентом кафедри патофізіології. З 1935р. по 1937р. працював за сумісництвом завідувачем кафедри патологічної фізіології 2-го виробничого медичного інституту.
В 1936 р. Я.М. Бритвану присвоєний науковий ступінь кандидата медичних наук.
З 1937р. по 1941р. він завідує патофізіологічним відділенням науково-дослідного туберкульозного інституту.
Перед самою війною, в 1939р. під керівництвом відомого фізіолога академіка К.М. Бикова успішно захистив докторську дисертацію «О нервном механизме периодического типа дыхания».
Під час Великої Вітчизняної війни (1941-1944р.р.) Яків Меєрович працював ведучим терапевтом, згодом очолив терапевтичне відділення медсанчастини та був ведучим консультантом поліклініки оборонного авіаційного заводу № 26 у м. Уфа.
Після закінчення війни Я.М. Бритван очолив кафедру патологічної фізіології Вінницького медичного інституту. Протягом кількох повоєнних років він одночасно очолював і кафедру госпітальної терапії.
Заслуговують на увагу спогади Якова Меєровича про діяльність кафедри: «В діяльності кафедри можна виділити три етапи. Перший – до 1950 року, часи скликання павловської сесії АН і АМН СРСР. Педагогічний склад кафедри був представлений, крім завідувача кафедри, асистентами С.Б. Мазо і Л.Л. Дріз. Лекційний курс відбивав важливі матеріали програми, велика увага приділялася самостійній роботі студентів. У післявоєнні роки зусилля викладачів кафедри були зосередженні в основному на відновленні, створенні і вдосконаленні матеріально-технічної бази, форм і методів викладання, складанні навчально-методичних матеріалі, оволодінні науковими методами дослідження. Студентський науковий гурток почав працювати при кафедрі з 1945року.
Другий етап діяльності кафедри охоплює період з 1950р. по 1960р. Рішення павловської сесії сприятливо вплинули на педагогічну та наукову роботу. Велику роль відіграло придбання сучасного обладнання та апаратури. З 1950 року на кафедрі розгорнулася інтенсивна науково-дослідна робота, спрямована на розробку проблеми центрально-нервових механізмів регуляції зовнішнього дихання і системи кровообігу на тлі різних патологічних процесів. У цей час було вивчено і описано ряд закономірностей у реакціях цих систем на різні типи гіпоксії з урахуванням онто- і філогенетичного аспектів і координувалася ця робота з Інститутом клінічної фізіології О.О. Богомольця. При цьому особлива увага приділялася вивченню ролі вихідного функціонального стану центральної нервової системи в механізмах порушення функцій систем зовнішнього дихання і кровообігу. На кафедрі, окрім завідувача кафедри, працювали доцент З.О. Макарова (з 1955р.) та асистент С.Б. Мазо. Закінчили аспірантуру, захистили кандидатські дисертаціі і залишилися при кафедрі на посаді асистентів С.П. Мельничук, Г.Б. Сафронова і О.Є. Маркова. В 1956 році С.П. Мельничук виїхав на роботу в науково-дослідний інститут. Поступили в аспірантуру при кафедрі В.О. Болярська та М.А. Вієвський. Співробітники кафедри зосередили свою роботу на розробці проблеми центрально-нервових механізмів регуляції дихання і кровообігу при патологічних станах. Спеціальними завданнями було вивчення загальної неспецифічної реактивності організму. В експериментах на тваринах були розкриті нервові механізми патологічних типів дихання, розроблені експериментальні моделі умовно- рефлекторної задишки і неврозів дихальної системи у собак. Вперше досліджено вплив зриву вищої нервової діяльності у перебігу умовно- рефлекторних розладів дихання. Вперше на тваринах показані особливості змін біоелектричної активності кори головного мозку при неврозі дихальної системи, гострій рефлексогенній гіпертензіі, при стані травматичного евентраційного шоку та інших патологічних станах.
На кафедрі виконували наукові дослідження працівники інших кафедр медичного інституту. Так, робота асистента кафедри судової медицини А.І. Крата була присвячена судово-медичному значенню кровонаповнення селезінки при асфіксії. Цикл робіт клінічно-фізіологічного напрямку виконувався у співдружності з науковцями кафедри психіатрії та лікарями психоневрологічної лікарні ім. акад. О.І. Ющенка і були присвячені серйозній проблемі – шизофренії (проф. І. А. Мізрухін, лікарі С.П. Гірич, Е.С Кожинська, Б.Ш. Трахтенберг).
Третій етап діяльності кафедри охоплює період з 1960 р. по 1972 р. Штат співробітників кафедри змінився. О. Є. Маркова і Г.Б. Сафронова почали працювати в інших вузах. Закінчили аспірантуру, захистили кандидатські дисертації і залишились на посаді асистентів кафедри М.А. Вієвський та В.О. Болярська. Поступили до аспірантури при кафедрі С.С. Крохмаль, А.В. Обливач, В.Г. Личко, Т.М. Слободянюк, Л.І Поплавська. Поряд з кандидатськими дисертаціями почали виконуватися і докторські. В роботах вивчалися розлади дихання, кровообігу та біоелектричної активності кори і підкоркових відділів мозку, включаючи ретикулярну формацію стовбура мозку. Дослідження проводилися при крововтраті, отруєнні метгемоглобіноутворювачами та ціанідами, інфаркті міокарда, ортостатичному колапсі, підвищенні внутрішньочерепного тиску, асфіксії та інших патологічних станах. Було показано, що крім відмінностей в змінах функцій досліджуваних систем, що залежать від особливостей кожної із форм патології, виявляються і риси схожості. Корково-підкоркові взаємовідносини, за даними біоелектричної активності, складаються неоднаково в різні стадії гіпоксичного стану і залежать від характеру, швидкості і ступеня його розвитку, а також від початкового функціонального стану ЦНС. З робіт, які виконувалися разом з іншими кафедрами, слід відзначити кандидатську дисертацію Г.А. Вієвської, присвячену клініко-фізіологічним дослідженням при атеросклеротичних психозах, докторську дисертацію зав. кафедри Луганського медінституту В.О. Єренкова, присвячену порушенням регуляції дихання при деяких захворюваннях у дітей, докторську дисертацію В.Г. Зорі, присвячену вивченню розвитку, перебігу правця в умовах мирного часу та його лікуванню. В 1958 році був виданий збірник наукових праць співробітників кафедри патофізіології. За матеріалами вивчаємої проблеми опубліковано більше 170 наукових робіт».
У наукових дослідженнях кафедри, яку очолював Яків Меєрович, використовувалися такі новітні на той час методики, як полярографія, спірографія, електроенцефалографія. Застосування електрофізіологічних методів досліджень дозволило виявити ряд загально-біологічних закономірностей в реакціях організму в умовах гіпоксіі, по новому висвітлити значення внутрішньоцентральних взаємовідносин в патогенезі розладів дихання і кровообігу при асфіксіі, підвищенні внутрішньочерепного тиску, шоковому стані, інфаркті міокарда та інших патологічних станах організму.
Вимогливий до себе і співробітників, Я.М. Бритван прищеплював своїм вихованцям любов до науки, гартував у них терпіння, виховував цілеспрямованість, твердість у досягненні мети - риси, якими щедро був наділений він сам.
У творчому доробку Якова Меєровича Бритвана понад 100 друкованих наукових праць. Під його керівництвом захищено 22 кандидатські та три докторські дисертації.
Ним запропонована класифікація розладів ритму дихання, особлива увага приділена розвитку періодичного дихання, створено ряд експериментальних моделей, детально розроблені питання умовно-рефлекторних розладів дихання, розкрито значення зривів вищої нервової діяльності в патогенезі порушень серцево-судинної системи і дихання.
Міжнародне визнання досягнень Я.М. Бритвана у вивченні патофізіології зовнішнього дихання проявилося в нагородженні його почесною медаллю ім. Яна Пуркін’є та удостоєнні його званням Почесного члена Празького університету (ЧССР). Професор Я.М. Бритван був членом редакційної колегії багатотомного „Руководства по патологической физиологии”. Ним написані дві глави в цьому виданні: ” Патологическая физиология внешнего дыхания” та „Периодическое дыхание”.
Напружену наукову діяльність вчений успішно поєднував із активною громадською діяльністю. У 1948-1952 роки він був деканом факультету, обирався депутатом міської Ради народних депутатів.
Самовіддана праця Я.М Бритвана була високо оцінена партією і урядом. Він був нагороджений орденом «Знак Пошани»(1966), медаллю «За доблесну працю»(1945).
З 1974р. по 1995 р. кафедру очолював учень професора Я.М.Бритвана, д.мед.н, професор Микола Анатолійович ВІЄВСЬКИЙ.
Завідувач кафедри патофізіології з 1974р. по 1995 р.
Народився М.А. Вієвський 15 серпня 1928 р. у м. Вінниці. До війни встиг закінчити 6 класів середньої школи, після звільнення Вінниці закінчив 10 класів і з 1951-54 рр. – студент Київського медичного стоматологічного інституту, з 1954 року працював у Вінницькому медичному інституті - спочатку асистентом, а потім доцентом.
У 1962 р. М.А. Вієвський успішно захистив кандидатську дисертацію «О роли различных отделов центральной нервной системы в механизмах расстройств дыхания при шоке», а в 1976 р. – докторську «Изучение аллергенного действия некоторых пестицидов в эксперименте». Надруковано понад 90 наукових праць.
З початком роботи (1974-1995 роки) наукові інтереси колективу кафедри були переорієнтовані на вивчення дії на організм хімічних і фізичних антропогенних чинників. Виконано широкий цикл досліджень із вивчення впливу на організм, зокрема на імунологічну реактивність, хімічних засобів захисту рослин та гербіцидів, що використовуються в сільськогосподарському виробництві. В ці роки створена імунологічна лабораторія, яку обладнали необхідною апаратурою і реактивами. Для забезпечення наукових досліджень були широко використані імунологічні, біохімічні, гематологічні та інші методи. Ця робота проводилася у тісному співробітництві з іншими кафедрами, а також із Інститутом екогігієни та токсикології ім. М.І Медведя.
З 1986 року на замовлення Міненерго під керівництвом професора М.А.Вієвського співробітниками кафедр патологічної фізіології, пропедевтичної терапії (зав. - професор М.Б.Шкляр) і психіатрії (зав. - професор Г.А.Вієвська) розпочато різнопланове клініко-експериментальне дослідження характеру і механізмів біологічної дії на організм нового виробничого фактора – електромагнітних полів промислової частоти.
Вибір напрямку досліджень був продиктований зростаючими масштабами будівництва і впровадження в експлуатацію ліній електропередач високої напруги і особливо впровадження в практику енергетики технології роботи під напругою. Названими колективами наукових працівників виконана багатопланова госпдоговірна науково-дослідна робота, схвалена Міненерго і технічною радою ПЕО «Вінницяенерго». Дослідження проводились безпосередньо і в польових умовах на ВЛЕ – 750 кВ.
Для експериментального вивчення цієї проблеми на базі кафедри патологічної фізіології створено спеціальну лабораторію високих напруг, де імітувалися умови, схожі до перебування на потенціалі високовольтних ліній електропередач. За матеріалами цих досліджень захищена кандидатська дисертація ас. С.В.Прокопенком.
Активно працював студентський науковий гурток:
На кафедрі в цей час працювали і приймали участь в наукових дослідженнях доц. Степан Степанович Крохмаль, доц. Василь Григорович Личко, доц. Тетяна Миколаївна Слободянюк, доц. Людмила Іванівна Поплавська, асистент Галина Олександрівна Вацек, асистент Маргарита Петрівна Цюнь.
(В.Г Личко, М.А Вієвський, Т.М. Слободянюк, О.І Гуцалюк)
На фото: зустріч із студентами з Перу
З 1995р. по 2000р. обов’язки завідувача кафедри виконував учень професора Я.М. Бритвана - Василь Григорович ЛИЧКО.
Василь Григорович Личко народився у 1938 році в с. Москаленках Чорнобаївського району Черкаської області в сім‵ї колгоспника. У 1962році закінчив Вінницький медичний інститут ім. М.І. Пирогова. У 1962-1965 роках
навчався в аспірантурі при кафедрі патологічної фізіології, що очолював професор Я.М. Бритван, продовжував досліджувати вплив факторів зовнішнього середовища на організм в умовах експерименту. З 1965р. по 1976р. - працював у Вінницькому педагогічному інституті на посадах асистента, доцента, завідувача кафедри анатомії і фізіології. Отримав науковий ступінь кандидата медичних наук та наукове звання доцента. В 1976році В.Г. Личко повернувся на кафедру патологічної фізіології Вінницького медичного інституту ім. М.І Пирогова.
В.Г. Личко велику увагу приділяв проблемі дефініції, зокрема «здоров’я», «хвороба» та інших. Цьому аспекту присвячено багато наукових робіт. В.Г. Личко - автор понад 50 друкованих наукових праць, багато часу приділяв діяльності студентського наукового гуртка кафедри, де разом із студентами вивчав вплив сурфактанту на розвиток патології дихальної системи. В.Г Личко допомагав науковцям з інших кафедр в розробці експериментальних моделей при різних патологіях, а також у поглибленому вивченню механізмів їх розвитку.
На фото: доц. М.А. Березняк, доц. Т.М. Слободянюк, доц. В.Г. Личко, проф. М.А. Вієвський, доц. М.П. Цюнь.
З 2000р. по 2009 рік обов’язки завідувачки кафедри виконувала учениця професора Я.М. Бритвана - к.мед.н., доц. Тетяна Миколаївна СЛОБОДЯНЮК.
Народилася 17.10. 1945р. у місті Вінниця в родині службовців. В 1969 році з відзнакою закінчила Вінницький медичний інститут ім. М.І. Пирогова та поступила в аспірантуру при кафедрі патофізіології того ж інституту.
Під керівництвом професора Якова Меєровича Бритвана в 1973 році успішно захистила кандидатську дисертацію на тему: «Функциональное состояние различных отделов головного мозга при умирании от асфиксии и в процессе восстановления жизнедеятельности». В 1980 році присвоєно наукове звання доцента. Є автором понад 80 наукових робіт.
Т.М. Слободянюк очолила кафедру у період, коли вища освіти в Україні зазнала кардинальних змін у напрямку інтеграції у Європейський науково- освітній простір та впровадження кредитно-модульної системи на основі Болонського процесу. Основною метою була консолідація зусиль освітньої і наукової громадськості у підвищенні спроможності випускників вищих навчальних закладів до працевлаштування, поліпшення мобільності громадян на європейському ринку праці, підняття конкурентноспроможності вищої школи у світовому просторі. Завдання було не з простих, тому що потребувало кардинальних змін у навчально-методичному та науковому підходах до вивчення дисципліни. Під час роботи Тетяни Миколаївни були збережені найкращі традиції у викладанні предмету «патофізіологія» та вперше створені навчально-методичні посібники з різних розділів патофізіології, в яких знайшли відображення новітні дані про етіологію та патогенез різних патологічних процесів, окремих захворювань. Був розроблений курс лекцій, що використовується і сьогодні.
На кафедрі велика увага приділялася науково-методичній роботі, що спрямована на визначення перспективних напрямів і пошук ефективних форм поліпшення теоретичної підготовки майбутніх лікарів в умовах перебудови вищої медичної освіти в Україні.
На кафедрі були видані теоретичні навчально-методичні посібники: «Загальна нозологія», «Типові патологічні процеси», «Алергія», «Патологія крові». Під керівництвом Т.М. Слободянюк колективом кафедри розроблені комплекти тестових завдань для кафедрального комп‵ютерного контролю знань і комплекти для республіканського банку тестів для проведення ліцензійного іспиту «КРОК-1». Створено два комп‵ютерних навчальних фільми: «Запалення» та «Алергія», розроблені оригінальні навчальні таблиці.
Була рецензентом підручника «Патофізіологія» під редакцією А.Г. Березнякової для студентів фармацевтичних факультетів.
На кафедрі активно працював студентський науковий гурток. Найкращі наукові роботи студентів були представлені на щорічній підсумковій конференції молодих вчених та були надруковані у вигляді тезисів.
Викладачі кафедри активно приймали участь у всіх науково-методичних конференціях, у Всесоюзних та республіканських з‵їздах патофізіологів, у XV конгресі патофізіологів та в першому установчому Міжнародному конгресі патофізіологів.
На кафедрі працювали к.мед.н., доцент В.Г. Личко, к.мед.н., доцент М.А. Березняк, к.мед.н., доцент М.П. Цюнь, к.мед.н., асистент Г.О. Вацек, к.мед.н., асистент С.В. Прокопенко, асистент О.В. Андрощук, асистент Н.А. Рикало, асистент В.В. Піліпонова, асистент О.Ю Гумінська, асистент А.О. Іваниця.
Навчально-методичну роботу Тетяна Миколаївна успішно поєднувала з активною громадською діяльністю. Довгий час працювала на факультеті суспільних професій, очолювала жіночу раду університету. Нагороджувалася почесними грамотами вузу та Почесною Грамотою МОЗ України.
Співробітники кафедри (зліва-направо):
к.мед.н., доцент М.А. Березняк, зав.каф., доцент Т.М. Слободянюк, к.мед.н., доцент В.Г. Личко, к.мед.н., доцент М.П. Цюнь, ас. А.О. Іваниця, ас. В.В. Піліпонова, ас. Н.А. Рикало.
В 2009 року кафедру очолила доктор медичних наук, професор Надія Анатоліївна РИКАЛО.
Народилася 6.04.1977 року. У 2000 році закінчила Вінницький медичний університет ім. М.І. Пирогова та поступила у магістратуру, одночасно працювала лікарем-інтерном у Вінницькій обласній клінічній дитячій лікарні. З 2001 року працювала на посаді асистента кафедри патофізіології. Протягом 2003р.-2006р. навчалася в аспірантурі при кафедрі дитячих інфекційних хвороб. У 2005 році під керівництвом професора І. І. Незгоди захистила кандидатську дисертацію на тему: «Особливості перебігу та лікування сальмонельозу та клебсієльозу у дітей в залежності від характеру мікрофлори біотопів». Під час навчання в аспірантурі працювала на кафедрі патофізіології за сумісництвом. З 2008 року – на посаді доцента кафедри патофізіології.
В 2011 році захистила докторську дисертацію: «Патогенез хронічних вірусних гепатитів В і С у дітей: вікові особливості, патогенетична терапія (експериментально-клінічне дослідження). В 2011 році присуджено науковий ступінь доктора медичних наук, та в 2016 році – отримала звання професора кафедри.
Наукова діяльність кафедри, яку очолила Надія Анатоліївна, змінила свій курс у бік дослідження вікових особливостей компенсаторно-пристосувальних реакцій, реактивності, механізмів репаративної регенерації органів і тканин при їх ушкодженні, а також патогенезу гострої та хронічної патології внутрішніх органів, зокрема токсичних гепатитів. З цією метою колективом кафедри патофізіології в експерименті методом проточної цитометрії вивчалися зміни фаз клітинного циклу, плоїдності набору та фрагментації ДНК в ядрах клітин внутрішніх органів піддослідних тварин різних вікових груп на тлі введення тетрахлорметану, алкоголю, гепато-, кардіо- і нефротоксичних медикаментів для виявлення вікових особливостей ушкодження та регенерації. Також досліджувалися вікові особливості цитокінового профілю сироватки крові, показників специфічної та неспецифічної реактивності організму, при експериментальному токсичному ураженні печінки, міокарда та нирок для з’ясування його ролі у механізмах ушкодження та прогресування хвороб.
В період з 2011-2016р.р. під керівництвом проф. Рикало Н.А була проведена та успішно завершена науково-дослідна робота на тему «Вікові особливості патогенезу захворювань внутрішніх органів. Патогенетичні підходи до лікування». В ході проведеної НДР було захищено 4 кандидатських дисертацій. З 2016р. на кафедрі розпочалось виконання нової НДР на тему «Вплив гуморальних факторів на механізми розвитку патологічних процесів у печінці, спричинених дією екзо- та ендогенних чинників, та при їх корекції».
Надія Анатоліївна Рикало є автором понад 120 публікацій, 8 патентів, 3 нововведень в систему охорони здоров’я, є переможцем конкурсу Вінницької обласної державної адміністрації та обласної Ради «Молода людина року-2010» у номінації «Молодий науковець року».
Співробітники кафедри:
ас. Л.О. Яровенко, к.мед.н., доц. О.В. Андрощук, ас. О.М. Мордвінова, зав.каф., проф. Н.А. Рикало, ас. Ю.М. Береговенко, к.мед.н., доц. М.А. Березняк, к.мед.н., доц. В.В. Піліпонова, ас. Т.Л. Мовчан, к.мед.н., доц. А.О Іваниця., к.медн. Полінкевис С.Г.
23-25 вересня 2014 р. зусиллями співробітників кафедри був організований та успішно проведений VI Пленум наукового товариства патофізіологів України та науково-практична конференція за участю міжнародних спеціалістів «Актуальні питання експериментальної та клінічної патофізіології». За програмою пленуму були проведені засідання на теми: «Молекулярно- генетичні аспекти патофізіології», «Запалення: механізми розвитку».
Фотозвіт VI Пленуму патофізіологів, що був проведений 23-25 вересня 2014р. м. Хмільник.
З 2016 року на кафедрі започаткували та щорічно проводили інтелектуально-розважальне шоу «Ліга ПАТфіз» для студентів різних факультетів.
На кафедрі працювали:
к. мед. н., доцент Цюнь Маргарита Петрівна
1946 року народження. У 1971 році закінчила Вінницький медичний інститут ім. М.І. Пирогова. Протягом 1972-1975 років навчалась у очній аспірантурі Київського науково-дослідного інституту фармакології та токсикології. У 1978 році захистила кандидатську дисертацію за спеціальністю „патофізіологія” на тему: „Влияние циансодержащих веществ на состояние свертывающей и сердечно-сосудистой систем”. З 1981 року працює на посаді асистента, з 1993 року - доцента кафедри патофізіології. Є автором понад 30 наукових статей та тез.
к.мед.н., доцент Гуцалюк Олег Іванович
1957 року народження. У 1980 році закінчив Вінницький медичний інститут ім. М.І. Пирогова. З 1971 року працює на посаді асистента кафедри патофізіології. У 1995 році захистив кандидатську дисертацію за спеціальністю „патофізіологія” на тему „Вплив електромагнітних полів промислової частоти високої напруженості на коагуляцій ний потенціал крові”. Автор 24 наукових статей та тез.
асистент Вацек Галина Олександрівна
к.мед.н., асистент Прокопенко Сергій Васильович
к. мед. н., доцент Андрощук Ольга Василівна
У 1998 р. закінчила медичний факультет Вінницького державного медичного університету імені М.І.Пирогова, спеціальність «Лікувальна справа». З 1999 року працювала асистентом кафедри патологічної фізіології Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова, з 2013 року – старший викладач кафедри.
З 2002 року по 2010 рік виконувала обов’язки секретаря кафедри патофізіології. З 2010 року виконувала обов’язки замісника завуча кафедри по роботі зі студентами фармацевтичного і стоматологічного факультетів. З 2011р. виконувала обов’язки замісника завуча кафедри по роботі з іноземними студентами.
З 2013 р-2020р. виконувала обов’язки зав. навчальної частини кафедри патофізіології.
Приймала активну участь у навчально-методичній роботі кафедри. Приймала участь у розробці навчально-методичних посібників для студентів медичного, стоматологічного та фармацевтичного факультетів. Розробила методичні рекомендації для самостійної позааудиторної роботи для студентів стоматологічного факультету, підготувала методичні рекомендації для викладачів, розробила тестові завдання для банку даних МЛІ «Крок-1» для медичного, стоматологічного і фармацевтичного факультету. Приймала участь у оформленні сайту кафедри патофізіології. Приймає активну участь у науково-методичній роботі кафедри та університету. Активно співпрацює зі студентським активом, підготувала студентів до участі у студентській науковій конференції.
Приймала участь у науково-дослідній роботі кафедри, 16 червня 2016 року на базі «Тернопільського державного медичного університету імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров'я України» захистила дисертаційну роботу на здобуття наукового ступеню кандидата медичних наук на тему: «Особливості репаративної регенерації печінки та нирок при медикаментозному їх ураженні у статевонезрілих щурів, патогенетична корекція», за спеціальністю – «патологічна фізіологія», яка була фрагментом планової науково-дослідної роботи кафедри патологічної фізіології Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова «Вікові особливості патогенезу гострої і хронічної патології внутрішніх органів. Патогенетичні підходи до лікування» № 0111U 008679 (2012-2016 рр.).
1999-2021р.р. викладала патологічну фізіологію вітчизняним та іноземним студентам медичного, стоматологічного, фармацевтичного факультетів на українській та англійській мовах.
З 2021 року доцент кафедри фізичного виховання та ЛФК, викладає дисципліну «Спортивна медицина».
Є співавтором 2 навчальних посібників, 9 навчально-методичних посібників (українською та російською мовами) та методичних рекомендацій для практичних занять з патофізіології для студентів медичного, стоматологічного та фармацевтичного факультетів. Має 54 науково-методичних праці, з них 33 – наукові та 21 – навчально-методичні.
асистент Гриценко Антоніна Сергіївна
1979 року народження. У 2002 році закінчила Вінницький державний медичний університет ім. М.І. Пирогова. З 2004-2010р.р працювала на кафедрі патофізіології. Брала активну участь у розробці навчально-методичних рекоментацій та посібників. З 2010р. працює на кафедрі гістології. Є автором наукових статей та тез. Отримала один патент України на винахід.
асистент, к.мед.н, Гумінська Ольга Юріівна
20.03.2016 року захистила дисертацію на тему: "Стан специфічної реактивності організму статевонезрілих щурів на тлі медикаментозного гепатиту" Державний реєстраційний номер 0416U000898, Спеціалізована вчена рада К 76.600.02.
асистент, к.мед.н. Полінкевич Сергій Генадійович
30.10.2015р захистив дисертацію на тему: "Вікові особливості репаративної регенерації печінки щурів при хронічному тетрахлорметановому гепатиті". Державний реєстраційний номер 0415U005832 Спеціалізована вчена рада Д 58.601.01