Студенту

Інтерну

Master

Аспіранту

Силабус

Вибіркові курси

Clinical ordinator

Історія кафедри

Створення кафедри патологічної фізіології відбулося у 1936 році  - через два роки після початку роботи Вінницького медичного інституту ім. М.І. Пирогова. На той час навчальна і лабораторна бази кафедри знаходились в одному з пристосованих приміщень барачного типу, розташованих на території обласної лікарні ім. М.І. Пирогова.

Першим її завідувачем був професор Михайло Михайлович СМИК, який згодом, вже будучи доктором медичних наук, також організував кафедри патологічної фізіології в Івано-Франківській медичній академії (1948) та Луганському медичному університеті (1957).

Професор Михайло Михайлович СМИК

Завідувач кафедри патофізіології з 1936 до 1944 року. 

М.М. Смик закінчив у 1933 році Одеський медичний інститут, після чого навчався в аспірантурі на кафедрі патофізіології Одеського інституту удосконалення лікарів, яку закінчив у 1936 р.

Під час навчання в аспірантурі Михайло Михайлович працював в інституті курортології, з 1936–1938р.р. – асистентом кафедри біохімії медичного інституту. М.М. Смик  - організатор і перший завідувач кафедри патофізіології Вінницького медичного інституту, де він працював з 1938–1941р.р.

У 1937 році захистив кандидатську дисертацію на тему: «Вплив гіпофіза на функцію нирок», в 1956 році - докторську дисертацію на тему: «Про патогенез порушень деяких функцій печінки та обміну речовин при туберкульозі».

На початку Великої вітчизняної війни М.М. Смик евакуювався до Куйбишева, де працював викладачем у фельдшерсько-акушерській школі. Упродовж 1941-1943 р.р. – асистент кафедри патофізіології Казанського медичного інституту, де працював разом із корифеєм патофізіології - академіком А. Д. Адо. У 1943р.  був призваний до лав Червоної Армії, де служив три роки на посадах начальника серо-бактеріологічної і клінічної лабораторій шпиталів 1-го і 2-го Білоруських фронтів. З травня 1943р. до вересня 1946р. – начальник лабораторії евакуаційного шпиталю № 1410. Демобілізувався у званні майора медичної служби.

З вересня 1946р.  професор М. М. Смик  – завідувач патофізіологічною лабораторією Інституту кліматотерапії туберкульозу, з 1949р. по 1957р. - організатор та перший завідувач кафедри патофізіології Станіславського медичного інституту (нині Івано-Франківський національний медичний університет). У 1957р. організував кафедру патологічної фізіології Луганського медичного інституту, на якій працював до 1974р.  Був членом вченої ради при МОЗ УРСР (1959-1967р.р.), членом ради із захисту дисертацій при Донецькому медичному інституті  (1967-1972р.р.), проректором з наукової роботи Луганського медичного інституту на громадських засадах.

Працюючи в різних навчальних закладах, професор М.М. Смик  проявив себе ерудованим науковцем, читав лекційний курс на високому науковому та теоретичному рівні, вмілим організатором експериментальної, лабораторної, наукової і виховної роботи. Він був широко освіченою людиною, при ньому було відкрито аспірантуру з патологічної фізіології. Вільно володів італійською, німецькою, французькою та англійською мовами, підтримував наукові зв’язки з вченими інших країн. 

М.М Смик був фундатором та першим головою правління Луганського обласного науково-медичного товариства патофізіологів.

Напрямками наукової діяльності М.М Смика були: запалення і лікування запальних процесів суглобів, хребта, спонтанний тромбоз у воротній вені, зміни функцій органів при туберкульозі, тиреотоксикозі, лептонному шоці, ефективність лікувального використання ультразвуку тощо.

Завдяки вольовим і організаторським здібностям М.М. Смик у найкоротші строки було придбано необхідне обладнання і матеріали для забезпечення навчального процесу, створені умови для виконання експериментальних досліджень. 

М.М. Смик є автором понад 55 друкованих робіт, у тому числі монографії «Вплив ультразвуку на організм». Під його керівництвом виконано п’ять докторських і сім кандидатських дисертацій.

Професор М.М. Смик нагороджений орденом Вітчизняної війни 2 ступеня,  орденом Червоної Зірки і трьома медалями. Двічі був нагороджений Почесною Грамотою Міністерства охорони здоров’я УРСР. Був постійним учасником республіканських і Всесоюзних наукових конференцій та з’їздів патофізіологів.

У роки Великої Вітчизняної війни і тимчасової окупації міста Вінниця обладнання й майно кафедри патофізіології Вінницького медінституту було розграбовано і знищено.

З 1945 року кафедра почала створюватися заново і розташувалася в декількох кімнатах правого крила морфологічного корпусу інституту. Організував і очолював кафедру до 1974 року - доктор медичних наук, професор Яков Меєрович БРИТВАН. Будучи на той час уже відомим ученим і високоерудованим педагогом, йому вдалося залучити до роботи талановитих помічників, обдаровану молодь і забезпечити викладання предмету на рівні вимог часу.  З 1974  по 1977рік  - науковий консультант кафедри патофізіології Вінницького медичного інституту.

професор Яков Мейєрович БРИТВАН

Завідувач кафедри патофізіології з 1944 до 1974 року. 

Яків Меєрович БРИТВАН народився 19. 12. 1902 (01. 01. 1903) в місті Одеса у сім‵ї робітника. У 1918 році закінчив Одеське міське училище, а в 1920 році – Одеську гімназію і вступив до Одеського медичного інституту, де вчився 6 років.

Під час навчання  в інституті допитливого юнака вабила чіткість, залізна логіка струнких систем теорій медицини і, як це часто буває, йому поталанило – блискуча ерудиція, бездоганне знання терапії відомого клініциста проф. Л.Б. Бухштаба стали тією цілющою силою, що надихнула життя в ідеї початківця і спрямувала їх в потрібному напрямку. Вже тоді, під час роботи в студентському науковому гуртку, він пізнав трепетне відчуття експериментатора – першовідкривача, якому природа першому розкриває одну із своїх числених таємниць. Саме такі спогади доцента кафедри гістології А.В. Ричка про Якова Меєровича були опубліковані  у газеті «Молодий медик»  в статті «Лицар науки».

З 1926р. Я.М. Бритван працював дільничним лікарем в Криворожському окрузі, згодом-ординатором факультетської терапевтичної клініки в м. Одеса.

З 1929 року по 1941 рік працював в Одеському медінституті, спочатку асистентом, а з 1933 року – доцентом кафедри патофізіології.  З 1935р. по 1937р. працював за сумісництвом завідувачем кафедри  патологічної фізіології 2-го виробничого медичного інституту.

В 1936 р. Я.М. Бритвану присвоєний науковий ступінь кандидата медичних наук.

З 1937р. по 1941р. він завідує  патофізіологічним відділенням науково-дослідного туберкульозного інституту.

Перед самою війною, в 1939р. під керівництвом відомого фізіолога академіка К.М. Бикова успішно захистив докторську дисертацію «О нервном механизме периодического типа дыхания».

Під час Великої Вітчизняної війни (1941-1944р.р.) Яків Меєрович працював ведучим терапевтом, згодом очолив  терапевтичне відділення медсанчастини та був ведучим консультантом поліклініки оборонного авіаційного заводу № 26 у м. Уфа.

Після закінчення війни Я.М. Бритван очолив кафедру патологічної фізіології Вінницького медичного інституту. Протягом кількох повоєнних років він одночасно очолював і кафедру госпітальної терапії.

Заслуговують на увагу спогади Якова Меєровича про діяльність кафедри: «В діяльності кафедри можна виділити три етапи. Перший – до 1950 року, часи скликання павловської сесії АН і АМН СРСР. Педагогічний склад кафедри був представлений, крім завідувача кафедри, асистентами С.Б. Мазо і Л.Л. Дріз. Лекційний курс відбивав важливі матеріали програми, велика увага приділялася самостійній роботі студентів. У післявоєнні роки зусилля викладачів кафедри були зосередженні в основному на відновленні, створенні і вдосконаленні матеріально-технічної бази, форм і методів викладання, складанні навчально-методичних матеріалі, оволодінні науковими методами дослідження. Студентський науковий гурток почав працювати при кафедрі з 1945року.

Другий етап діяльності кафедри охоплює період з 1950р. по 1960р. Рішення павловської сесії сприятливо вплинули на педагогічну та наукову роботу. Велику роль відіграло придбання сучасного обладнання та апаратури. З 1950 року на кафедрі розгорнулася інтенсивна науково-дослідна робота, спрямована на розробку проблеми центрально-нервових механізмів регуляції зовнішнього дихання і системи кровообігу на тлі різних патологічних процесів. У цей час було вивчено і описано ряд закономірностей у реакціях цих систем на різні типи гіпоксії з урахуванням онто- і філогенетичного аспектів і координувалася ця робота з Інститутом клінічної фізіології О.О. Богомольця. При цьому особлива увага приділялася вивченню ролі вихідного функціонального стану центральної нервової системи в механізмах порушення функцій систем зовнішнього дихання і кровообігу. На кафедрі, окрім завідувача кафедри, працювали доцент З.О. Макарова (з 1955р.) та асистент С.Б. Мазо. Закінчили аспірантуру, захистили кандидатські дисертаціі і залишилися при кафедрі на посаді асистентів С.П. Мельничук, Г.Б. Сафронова і О.Є. Маркова. В 1956 році С.П. Мельничук виїхав на роботу в науково-дослідний інститут. Поступили в аспірантуру при кафедрі В.О. Болярська та М.А. Вієвський. Співробітники кафедри зосередили свою роботу на розробці проблеми центрально-нервових механізмів регуляції дихання і кровообігу при патологічних станах. Спеціальними завданнями було вивчення загальної неспецифічної реактивності організму. В експериментах на тваринах були розкриті нервові механізми патологічних типів дихання, розроблені експериментальні моделі умовно- рефлекторної задишки і неврозів дихальної системи у собак. Вперше досліджено вплив зриву вищої нервової діяльності у перебігу умовно- рефлекторних розладів дихання. Вперше на тваринах показані особливості змін біоелектричної активності кори головного мозку при неврозі дихальної системи, гострій рефлексогенній гіпертензіі, при стані травматичного евентраційного шоку та інших патологічних станах.

На кафедрі виконували наукові дослідження працівники інших кафедр медичного інституту. Так, робота асистента кафедри судової медицини А.І. Крата була присвячена судово-медичному значенню  кровонаповнення селезінки при асфіксії. Цикл робіт клінічно-фізіологічного напрямку виконувався у співдружності з науковцями кафедри психіатрії та лікарями психоневрологічної лікарні ім. акад. О.І. Ющенка  і були присвячені серйозній проблемі – шизофренії (проф. І. А. Мізрухін, лікарі С.П. Гірич, Е.С Кожинська, Б.Ш. Трахтенберг).

Третій етап діяльності кафедри охоплює період з 1960 р. по 1972 р. Штат співробітників кафедри змінився. О. Є. Маркова і  Г.Б. Сафронова почали працювати в інших вузах. Закінчили аспірантуру, захистили кандидатські дисертації і залишились на посаді асистентів кафедри М.А. Вієвський та В.О. Болярська. Поступили до аспірантури при кафедрі С.С. Крохмаль, А.В. Обливач, В.Г. Личко, Т.М. Слободянюк, Л.І Поплавська. Поряд з кандидатськими дисертаціями почали виконуватися і докторські. В роботах вивчалися розлади дихання, кровообігу та біоелектричної активності кори і підкоркових відділів мозку, включаючи ретикулярну формацію стовбура мозку. Дослідження проводилися при крововтраті, отруєнні метгемоглобіноутворювачами та ціанідами, інфаркті міокарда, ортостатичному колапсі, підвищенні внутрішньочерепного тиску, асфіксії та інших патологічних станах. Було показано, що крім відмінностей в змінах функцій досліджуваних систем, що залежать від особливостей кожної із форм патології, виявляються і риси схожості. Корково-підкоркові взаємовідносини, за даними біоелектричної активності, складаються неоднаково в різні стадії гіпоксичного стану і залежать від характеру, швидкості і ступеня його розвитку, а також від початкового функціонального стану ЦНС. З робіт, які виконувалися разом з іншими кафедрами, слід відзначити кандидатську дисертацію Г.А. Вієвської, присвячену клініко-фізіологічним дослідженням при атеросклеротичних психозах,  докторську дисертацію зав. кафедри Луганського медінституту В.О. Єренкова, присвячену порушенням регуляції дихання при деяких захворюваннях у дітей, докторську дисертацію В.Г. Зорі, присвячену вивченню розвитку, перебігу правця в умовах мирного часу та його лікуванню. В 1958 році був виданий збірник наукових праць співробітників кафедри патофізіології. За матеріалами вивчаємої проблеми опубліковано більше 170 наукових робіт».

У наукових дослідженнях кафедри, яку очолював Яків Меєрович, використовувалися такі новітні на той час методики, як полярографія, спірографія, електроенцефалографія. Застосування електрофізіологічних методів досліджень дозволило виявити ряд загально-біологічних закономірностей в реакціях організму  в умовах гіпоксіі, по новому висвітлити значення внутрішньоцентральних взаємовідносин в патогенезі розладів дихання і кровообігу при асфіксіі, підвищенні внутрішньочерепного тиску, шоковому стані, інфаркті міокарда та інших патологічних станах організму.

Вимогливий до себе  і співробітників, Я.М. Бритван прищеплював своїм вихованцям любов до науки, гартував у них терпіння, виховував цілеспрямованість, твердість у досягненні мети  - риси, якими щедро був наділений він сам.

У творчому доробку Якова Меєровича Бритвана понад 100 друкованих наукових праць. Під його керівництвом захищено 22 кандидатські та три докторські дисертації.

Ним запропонована класифікація розладів ритму дихання, особлива увага приділена розвитку періодичного дихання, створено ряд експериментальних моделей, детально розроблені питання умовно-рефлекторних розладів дихання, розкрито значення зривів вищої нервової діяльності в патогенезі порушень серцево-судинної системи і дихання.

Міжнародне визнання досягнень Я.М. Бритвана у вивченні патофізіології зовнішнього дихання проявилося в нагородженні його почесною медаллю ім. Яна Пуркін’є та удостоєнні його званням Почесного члена Празького університету (ЧССР). Професор Я.М. Бритван був членом редакційної колегії багатотомного „Руководства по патологической физиологии”. Ним написані дві глави в цьому виданні: ” Патологическая физиология внешнего дыхания” та „Периодическое дыхание”.

Напружену наукову діяльність вчений успішно поєднував із активною громадською діяльністю. У 1948-1952 роки він був деканом факультету, обирався депутатом міської Ради народних депутатів.

Самовіддана праця Я.М Бритвана була високо оцінена партією і урядом. Він був нагороджений орденом «Знак Пошани»(1966), медаллю «За доблесну працю»(1945).

З 1974р. по 1995 р. кафедру очолював учень професора Я.М.Бритвана, д.мед.н, професор Микола Анатолійович ВІЄВСЬКИЙ.

Завідувач кафедри патофізіології з 1974р. по 1995 р. 

Народився М.А. Вієвський 15 серпня 1928 р. у м. Вінниці. До війни встиг закінчити 6 класів середньої школи, після звільнення Вінниці закінчив 10 класів і з 1951-54 рр. – студент Київського медичного стоматологічного інституту, з 1954 року працював у Вінницькому медичному інституті  - спочатку асистентом, а потім доцентом.

У 1962 р. М.А. Вієвський успішно захистив кандидатську дисертацію «О роли различных отделов центральной нервной системы в механизмах расстройств дыхания при шоке», а в 1976 р. – докторську «Изучение аллергенного действия некоторых пестицидов в эксперименте». Надруковано понад 90 наукових праць.

З початком роботи (1974-1995 роки) наукові інтереси колективу кафедри були переорієнтовані на вивчення дії на організм хімічних і фізичних антропогенних чинників. Виконано широкий цикл досліджень із вивчення впливу на організм, зокрема на імунологічну реактивність, хімічних засобів захисту рослин та гербіцидів, що використовуються в сільськогосподарському виробництві. В ці роки створена імунологічна лабораторія, яку обладнали необхідною апаратурою і реактивами. Для забезпечення наукових досліджень були широко використані імунологічні, біохімічні, гематологічні та інші методи. Ця робота проводилася у тісному співробітництві з іншими кафедрами, а також із Інститутом екогігієни та токсикології ім. М.І Медведя.

З 1986 року на замовлення Міненерго під керівництвом професора М.А.Вієвського співробітниками кафедр патологічної фізіології, пропедевтичної терапії (зав. - професор М.Б.Шкляр) і психіатрії (зав. - професор Г.А.Вієвська) розпочато різнопланове клініко-експериментальне дослідження характеру і механізмів біологічної дії на організм нового виробничого фактора – електромагнітних полів промислової частоти.

Вибір напрямку досліджень був продиктований зростаючими масштабами будівництва і впровадження в експлуатацію ліній електропередач високої напруги і особливо впровадження в практику енергетики технології роботи під напругою. Названими колективами наукових працівників виконана багатопланова госпдоговірна науково-дослідна робота, схвалена Міненерго і технічною радою ПЕО «Вінницяенерго». Дослідження проводились безпосередньо і в польових умовах на ВЛЕ – 750 кВ.

Для експериментального вивчення цієї проблеми на базі кафедри патологічної фізіології створено спеціальну лабораторію високих напруг, де імітувалися умови, схожі до перебування на потенціалі високовольтних ліній електропередач. За матеріалами цих досліджень захищена кандидатська дисертація ас. С.В.Прокопенком.

Активно працював студентський науковий гурток:

На кафедрі в цей час працювали і приймали участь в наукових дослідженнях доц. Степан Степанович Крохмаль, доц. Василь Григорович Личко, доц. Тетяна Миколаївна  Слободянюк, доц. Людмила Іванівна Поплавська, асистент Галина Олександрівна Вацек, асистент Маргарита Петрівна Цюнь.

(В.Г Личко, М.А Вієвський, Т.М. Слободянюк, О.І Гуцалюк)

На фото: зустріч із студентами з Перу

З 1995р. по 2000р. обов’язки завідувача кафедри виконував учень професора Я.М. Бритвана  - Василь Григорович ЛИЧКО.

Василь Григорович Личко народився у 1938 році в с. Москаленках Чорнобаївського району Черкаської області в сім‵ї колгоспника.  У 1962році закінчив Вінницький медичний інститут ім. М.І. Пирогова. У 1962-1965 роках

навчався в аспірантурі при кафедрі патологічної фізіології, що очолював  професор Я.М. Бритван, продовжував досліджувати вплив факторів зовнішнього середовища на організм в умовах експерименту. З 1965р. по 1976р. - працював у Вінницькому педагогічному інституті на посадах асистента, доцента, завідувача кафедри анатомії і фізіології. Отримав науковий ступінь кандидата медичних наук та наукове звання доцента. В 1976році В.Г. Личко повернувся на кафедру патологічної фізіології Вінницького медичного інституту ім. М.І Пирогова.

В.Г. Личко велику увагу приділяв проблемі дефініції, зокрема  «здоров’я», «хвороба» та інших. Цьому аспекту присвячено багато наукових робіт.  В.Г. Личко  - автор понад 50 друкованих наукових праць, багато часу приділяв діяльності студентського наукового гуртка кафедри, де разом із студентами вивчав вплив сурфактанту на розвиток патології дихальної системи. В.Г Личко допомагав науковцям з інших кафедр в розробці експериментальних моделей при різних патологіях, а також у поглибленому вивченню механізмів їх розвитку.

На фото: доц. М.А. Березняк, доц. Т.М. Слободянюк, доц. В.Г. Личко, проф. М.А. Вієвський, доц. М.П. Цюнь.

З 2000р. по 2009 рік обов’язки завідувачки кафедри виконувала учениця професора Я.М. Бритвана - к.мед.н., доц. Тетяна Миколаївна СЛОБОДЯНЮК.

Народилася 17.10. 1945р. у місті Вінниця в родині службовців.  В 1969 році з відзнакою закінчила Вінницький медичний інститут ім. М.І. Пирогова та поступила в аспірантуру при кафедрі патофізіології того ж інституту.

Під керівництвом професора Якова Меєровича Бритвана  в 1973 році успішно захистила кандидатську дисертацію на тему: «Функциональное состояние различных отделов головного мозга при умирании от асфиксии и в процессе восстановления жизнедеятельности». В 1980 році присвоєно наукове звання доцента. Є автором понад 80 наукових робіт.

Т.М. Слободянюк очолила кафедру  у період, коли вища освіти в Україні  зазнала кардинальних змін у напрямку інтеграції у Європейський науково- освітній простір та впровадження кредитно-модульної системи на основі Болонського процесу. Основною метою була консолідація зусиль освітньої і наукової громадськості у підвищенні спроможності випускників вищих навчальних закладів до працевлаштування, поліпшення мобільності громадян на європейському ринку праці, підняття конкурентноспроможності вищої школи у світовому просторі. Завдання було не з простих, тому що потребувало кардинальних змін у навчально-методичному та науковому підходах до вивчення дисципліни. Під час роботи Тетяни Миколаївни були збережені найкращі традиції у викладанні предмету «патофізіологія» та вперше створені навчально-методичні посібники з різних розділів патофізіології, в яких знайшли відображення новітні дані про етіологію та патогенез різних патологічних процесів, окремих захворювань. Був розроблений курс лекцій, що використовується і сьогодні.

На кафедрі велика увага приділялася науково-методичній роботі, що спрямована на визначення перспективних напрямів і пошук ефективних форм поліпшення теоретичної підготовки майбутніх лікарів в умовах перебудови вищої медичної освіти в Україні.

На кафедрі були видані теоретичні навчально-методичні посібники: «Загальна нозологія», «Типові патологічні процеси», «Алергія», «Патологія крові». Під керівництвом Т.М. Слободянюк колективом кафедри розроблені комплекти тестових завдань для кафедрального комп‵ютерного контролю знань і комплекти для республіканського банку тестів для проведення ліцензійного іспиту «КРОК-1». Створено два комп‵ютерних навчальних фільми: «Запалення» та «Алергія», розроблені оригінальні навчальні таблиці.

Була рецензентом підручника «Патофізіологія» під редакцією А.Г. Березнякової для студентів фармацевтичних факультетів.

На кафедрі активно працював студентський науковий гурток. Найкращі наукові роботи студентів були представлені  на щорічній підсумковій конференції молодих вчених та були надруковані у вигляді тезисів.

Викладачі кафедри активно приймали участь у всіх науково-методичних конференціях, у Всесоюзних та республіканських з‵їздах патофізіологів, у XV конгресі патофізіологів та в першому установчому Міжнародному конгресі патофізіологів.

На кафедрі працювали к.мед.н., доцент В.Г. Личко, к.мед.н., доцент М.А. Березняк, к.мед.н., доцент М.П. Цюнь, к.мед.н., асистент Г.О. Вацек, к.мед.н., асистент С.В. Прокопенко, асистент О.В. Андрощук, асистент Н.А. Рикало, асистент В.В. Піліпонова, асистент О.Ю Гумінська, асистент А.О. Іваниця.

Навчально-методичну роботу Тетяна Миколаївна успішно поєднувала з активною громадською діяльністю. Довгий час працювала на факультеті суспільних професій, очолювала жіночу раду університету. Нагороджувалася почесними грамотами вузу та Почесною Грамотою МОЗ України.

Співробітники кафедри (зліва-направо):

к.мед.н., доцент М.А. Березняк, зав.каф., доцент Т.М. Слободянюк, к.мед.н., доцент В.Г. Личко, к.мед.н., доцент М.П. Цюнь, ас. А.О. Іваниця, ас. В.В. Піліпонова, ас. Н.А. Рикало.

В 2009 року кафедру очолила доктор медичних наук, професор Надія Анатоліївна РИКАЛО.

Народилася 6.04.1977 року. У 2000 році закінчила Вінницький медичний університет ім. М.І. Пирогова та поступила у магістратуру, одночасно працювала лікарем-інтерном у Вінницькій обласній клінічній дитячій лікарні. З 2001 року працювала на посаді асистента кафедри патофізіології. Протягом 2003р.-2006р. навчалася в аспірантурі при кафедрі дитячих інфекційних хвороб. У 2005 році під керівництвом професора І. І. Незгоди захистила кандидатську дисертацію на тему: «Особливості перебігу та лікування сальмонельозу та клебсієльозу у дітей в залежності від характеру мікрофлори біотопів».  Під час навчання в аспірантурі працювала на кафедрі патофізіології за сумісництвом. З 2008 року – на посаді доцента кафедри патофізіології.

В 2011 році захистила докторську дисертацію: «Патогенез хронічних вірусних гепатитів В і С у дітей: вікові особливості, патогенетична терапія (експериментально-клінічне дослідження). В 2011 році присуджено науковий ступінь доктора медичних наук, та в 2016 році – отримала звання професора кафедри.

Наукова діяльність кафедри, яку очолила Надія Анатоліївна, змінила свій курс у бік дослідження вікових особливостей компенсаторно-пристосувальних реакцій, реактивності, механізмів репаративної регенерації органів і тканин при їх ушкодженні, а також патогенезу гострої та хронічної патології внутрішніх органів, зокрема токсичних гепатитів. З цією метою колективом кафедри патофізіології в експерименті методом проточної цитометрії вивчалися зміни фаз клітинного циклу, плоїдності набору та фрагментації ДНК в ядрах клітин внутрішніх органів піддослідних тварин різних вікових груп на тлі введення тетрахлорметану, алкоголю, гепато-, кардіо- і нефротоксичних медикаментів для виявлення вікових особливостей ушкодження та регенерації. Також досліджувалися вікові особливості цитокінового профілю сироватки крові, показників специфічної та неспецифічної реактивності організму, при експериментальному токсичному ураженні печінки, міокарда та нирок для з’ясування його ролі у механізмах ушкодження та прогресування хвороб. 

В період з 2011-2016р.р. під керівництвом проф. Рикало Н.А була проведена та успішно завершена науково-дослідна робота на тему «Вікові особливості патогенезу захворювань внутрішніх органів. Патогенетичні підходи до лікування». В ході проведеної НДР було захищено 4 кандидатських дисертацій. З 2016р. на кафедрі розпочалось виконання нової НДР на тему «Вплив гуморальних факторів на механізми розвитку патологічних процесів у печінці, спричинених дією екзо- та ендогенних чинників, та при їх корекції».

Надія Анатоліївна Рикало є автором понад 120 публікацій, 8 патентів, 3 нововведень в систему охорони здоров’я, є переможцем конкурсу Вінницької обласної державної адміністрації та обласної Ради «Молода людина року-2010» у номінації «Молодий науковець року».

Співробітники кафедри:

ас. Л.О. Яровенко, к.мед.н., доц. О.В. Андрощук, ас. О.М. Мордвінова, зав.каф., проф. Н.А. Рикало, ас. Ю.М. Береговенко, к.мед.н., доц. М.А. Березняк, к.мед.н., доц. В.В. Піліпонова, ас. Т.Л. Мовчан, к.мед.н., доц. А.О Іваниця., к.медн. Полінкевис С.Г.

23-25 вересня 2014 р. зусиллями співробітників кафедри був організований та успішно проведений VI Пленум наукового товариства патофізіологів України та науково-практична конференція за участю міжнародних спеціалістів «Актуальні питання експериментальної та клінічної патофізіології». За програмою пленуму були проведені засідання на теми: «Молекулярно- генетичні аспекти патофізіології», «Запалення: механізми розвитку».

Фотозвіт VI Пленуму патофізіологів, що був проведений 23-25 вересня 2014р. м. Хмільник.

З 2016 року на кафедрі започаткували та щорічно проводили інтелектуально-розважальне шоу «Ліга ПАТфіз» для студентів різних факультетів.

На кафедрі працювали:

к. мед. н., доцент Цюнь Маргарита Петрівна (1975-2010)

1946 року народження. У 1971 році закінчила Вінницький медичний інститут ім. М.І. Пирогова. Протягом 1972-1975 років навчалась у очній аспірантурі Київського науково-дослідного інституту фармакології та токсикології. У 1978 році захистила кандидатську дисертацію за спеціальністю „патофізіологія” на тему: „Влияние циансодержащих веществ на состояние свертывающей и сердечно-сосудистой систем”. З 1981 року працює на посаді асистента, з 1993 року - доцента кафедри патофізіології. Є автором понад 30 наукових статей та тез.

к.мед.н., доцент Гуцалюк Олег Іванович (1971-2010)

1957 року народження. У 1980 році закінчив Вінницький медичний інститут ім. М.І. Пирогова. З 1971 року працює на посаді асистента кафедри патофізіології. У 1995 році захистив кандидатську дисертацію за спеціальністю „патофізіологія” на тему „Вплив електромагнітних полів промислової частоти високої напруженості на коагуляцій ний потенціал крові”. Автор 24 наукових статей та тез.

асистент Вацек Галина Олександрівна

к.мед.н., асистент Прокопенко Сергій Васильович

к. мед. н., доцент  Андрощук Ольга Василівна (1999-2021р.р.)

У 1998 р. закінчила медичний факультет Вінницького державного медичного університету імені М.І.Пирогова, спеціальність «Лікувальна справа». З 1999 року працювала асистентом кафедри патологічної фізіології Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова, з 2013 року – старший викладач кафедри. 

З 2002 року по 2010 рік виконувала обов’язки секретаря кафедри патофізіології. З 2010 року виконувала обов’язки замісника завуча кафедри по роботі зі студентами фармацевтичного і стоматологічного факультетів. З 2011р. виконувала обов’язки замісника завуча кафедри по роботі з іноземними студентами.

З 2013 р-2020р. виконувала обов’язки зав. навчальної частини кафедри патофізіології.

Приймала активну участь у навчально-методичній роботі кафедри. Приймала участь у розробці навчально-методичних посібників для студентів медичного, стоматологічного та фармацевтичного факультетів. Розробила методичні рекомендації для самостійної позааудиторної роботи для студентів стоматологічного факультету, підготувала методичні рекомендації для викладачів, розробила тестові завдання для банку даних МЛІ «Крок-1» для медичного, стоматологічного і фармацевтичного факультету. Приймала участь у оформленні сайту кафедри патофізіології. Приймає активну участь у науково-методичній роботі кафедри та університету. Активно співпрацює зі студентським активом, підготувала студентів до участі у студентській науковій конференції.

Приймала участь у науково-дослідній роботі кафедри, 16 червня 2016 року на базі «Тернопільського державного медичного університету імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров'я України» захистила дисертаційну роботу на здобуття наукового ступеню кандидата медичних наук на тему: «Особливості репаративної регенерації печінки та нирок при медикаментозному їх ураженні у статевонезрілих щурів, патогенетична корекція», за спеціальністю – «патологічна фізіологія», яка була фрагментом планової науково-дослідної роботи кафедри патологічної фізіології Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова «Вікові особливості патогенезу гострої і хронічної патології внутрішніх органів. Патогенетичні підходи до лікування» № 0111U 008679 (2012-2016 рр.).

1999-2021р.р. викладала патологічну фізіологію вітчизняним та іноземним студентам медичного, стоматологічного, фармацевтичного факультетів на українській та англійській мовах.

З 2021 року доцент кафедри фізичного виховання та ЛФК, викладає дисципліну «Спортивна медицина».

Є співавтором 2 навчальних посібників, 9 навчально-методичних посібників (українською та російською мовами) та методичних рекомендацій для практичних занять з патофізіології для студентів медичного, стоматологічного та фармацевтичного факультетів

Має 54 науково-методичних праць, з них 33 – наукових та 21 – навчально-методичного характеру.

асистент Гриценко Антоніна Сергіївна (2004-2010р.р.)

1979 року народження.  У 2002 році закінчила Вінницький державний медичний університет ім. М.І. Пирогова. З 2004-2010р.р працювала на кафедрі патофізіології. Брала активну участь у розробці навчально-методичних рекоментацій та посібників. З 2010р. працює на кафедрі гістології. Є автором наукових статей та тез. Отримала один патент України на винахід.

к. мед. н. Гумінська Ольга Юріівна (2009-2019)

к.мед.н. Полінкевич Сергій Генадійович 

Співробітники кафедри патофізіології 2022р.:

З 2022р. завідувач кафедри - к. мед. н., доцент Піліпонова Вікторія Володимирівна

В 2000 році закінчила Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова. З 2004 року - асистент кафедри, з 2013 року і по теперішній час - доцент цієї ж кафедри. В 2012 році у ВНМУ ім. М.І. Пирогова захистила кандидатську дисертацію на тему: «Показники кардіоінтервалографії у здорових юнаків і дівчат різних соматотипів» за фахом 14.03.03 «нормальна фізіологія».

Є співвиконавцем НДР кафедри на тему:

«Вікові особливості патогенезу гострої і хронічної патології внутрішніх органів. Патогенетичні підходи до лікування» № 0111U 008679 (2012-2016 рр.).

«Вплив гуморальних факторів на механізми розвитку патологічних процесів у печінці, спричинених дією екзо- та ендогенних чинників, та при їх корекції» № 0116U007973 (2017-2021 рр.)

 Читає лекції та практичні заняття (украінською, англійською, російською мовами) для студентів усіх факультетів та усіх спеціальностей. 

Працює із аспірантами та клінічними ординаторами.

Приймає активну участь у навчально-методичній роботі кафедри. Приймає участь у розробці навчально-методичних посібників та навчально методичних рекомендацій для студентів медичного, стоматологічного та фармацевтичного факультетів (трьома мовами). Розробила методичні рекомендації для  студентів стоматологічного факультету, підготувала методичні рекомендації для викладачів, розробила тестові завдання для банку даних МЛІ «Крок-1» для медичного, стоматологічного і фармацевтичного факультету. Приймає участь у оформленні сайту кафедри патофізіології. Приймає активну участь у науково-методичній роботі кафедри та університету. Активно співпрацює зі студентським активом. Щорічно готує студентів до участі у всеукраїнських олімпіадах та звітній студентській науковій конференції "Перший крок в науку", де студенти щороку отримують призові місця. Активно бере участь у науково-методичних конференціях, пленумах, та конгресах.

 Приймала участь у організації та проведенні VI Пленуму наукового товариства патофізіологів України та науково-практичної конференції «Актуальні питання експериментальної та клінічної патофізіології», 23-25 вересня 2014р, м. Вінниця-м. Хмільник.

 Була відповідальна по роботі із студентами соматологічного факультету (2014-2016)

 Виконувала обов‵язки завуча кафедри по роботі з іноземними студентами (2016-2019)

 Виконує обов‵язки завуча кафедри по роботі з іноземними студентами (2022).

 Виконує обов‵язки профорга кафедри патофізіології.

 Виконує обов‵язки відповідального по лікувальній роботі кафедри.

 Є членом наукового товариства патофізіологів України. Приймаю участь у заходах, що проводяться товариством.

Опубліковала 57 науково-методичних праць, з них – 35 статей опубліковано в фахових виданнях, рекомендованих МОН України та 2 у закордонному виданні, що входить до переліку Scopus, 1 патент на корисну модель.

Нагороджувалася почесними грамотами вузу та у 2019р. Почесною Грамотою Департаменту освіти і науки Вінницької обласної державної адміністрації

к.мед.н., доцент Михайло Андрійович БЕРЕЗНЯК

У 1971 рік закінчив Вінницький державний медичний інститу. З 1971 року працював асистентом кафедри нормальної анатомії. З 1971-1978 – секретар комсомольської організації Вінницького державного медичного інституту. У 1977 році захистив кандидатську дисертацію на тему: «Вплив загальної вертикальної вібрації на ріст і формоутворення скелету кінцівок в інбридних тварин». З 1978 по 1984 – замісник декана лікувального факультету Вінницького державного медичного інституту. З 1978 року і по сьогодні працює на кафедрі патофізіології. У 1984 році отримав вчене звання «доцент». З 1984-1986 – займав посаду проректора по виховній роботі Вінницького державного медичного інституту. З 1986-1990 –секретар партійної організації інстититута. Має більше 30 наукових-методичних праць.

завуч кафедри, ст.викл. Романенко Ірина Володимирівна

В 2008 році закінчила Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова . З 2013 року працювала викладачем-стажистом кафедри патофізіології ВНМУ ім. М.І. Пирогова. З серпня 2014 року і по теперішній час працює на посаді асистента.  Викладає патологічну фізіологію вітчизняним та іноземним студентам медичного та стоматологічного факультетів. З 2018 року навчається у аспірантурі та працює над написанням дисертації на здобуття ступеня доктора філософських наук. Є співвиконавцем кафедральної НДР «Вплив гуморальних факторів на механізми розвитку патологічних процесів у печінці, спричинених дією екзо- та ендогенних чинників, та при їх корекції». Співавтор 4 навчально-методичних рекомендацій для практичних занять з патофізіології для студентів медичного та стоматологічного факультетів. Загальна кількість публікацій – 13, в тому числі патент на корисну модель. З 2021р. завуч по навчальній роботі кафедри для медичного та стоматологічного факультетів.

к.мед.н., доцент Іваниця Аріна Олександрівна

В 1999 році закінчила Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова за спеціальністю «лікувальна справа». З 2005 року – асистент, з 2015 року і по теперішній час - доцент цієї ж кафедри. В 2014 році захистила кандидатську дисертацю на тему: “Реовазографічні показники гомілки у юнаків та дівчат: залежність від статі, віку та соматотипу” за фахом 14.03.03 – нормальна фізіологія. Читає окремі лекції студентам ІІІ курсу українською, російською та англійською мовами. Виконує обов’язки завуча кафедри патофізіології по роботі зі студентами фармацевтичного. Активно приймає участь у підготовці та читанні лекцій (украінською, англійською, російською мовами), є співавтором навчально-методичних рекомендацій, теоретичних посібників з патофізіології для підготовки студентів до практичних занять. Опубліковала 18 науково-методичних праць, з них – 5 статей опубліковано в фахових виданнях, рекомендованих МОН України та 1 у закордонному виданні, що входить до переліку Scopus. Взяла участь у стажуванні в рамках Освітньої програми для лікарів, організованій Асоціацією французько-української співпраці в галузі медицини та фармації (ASFUDS) за сприяння Світової федерації українських лікарських товариств.

ас. Олійник Юлія Михайлівна

В 2012 році закінчила Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова за спеціальністю «Лікувальна справа». З 2012 по 2014 рік проходила інтернатуру на базі Міської клінічної лікарні №1 міста Вінниці за спеціальністю «Внутрішні хвороби». У 2013 року була прийнята на посаду старшого лаборанта кафедри,  з серпня 2015 року і по теперішній час працює на посаді асистента кафедри патофізіології ВНМУ ім. М.І.Пирогова. Викладає патологічну фізіологію вітчизняним та іноземним студентам медичного та стоматологічного факультетів. З 2016 року навчається у аспірантурі та працює над написанням дисертації на здобуття ступеня доктора філософських наук. Є співвиконавцем кафедральної НДР «Вплив гуморальних факторів на механізми розвитку патологічних процесів у печінці, спричинених дією екзо- та ендогенних чинників, та при їх корекції». Співавтор 4 навчально-методичних рекомендацій для практичних занять з патофізіології для студентів медичного та стоматологічного факультетів. Загальна кількість публікацій – 24, одна із статей входить до переліку Scopus та 1 патент.

Штат кафедри

Новини

Наукова діяльність

Кафедра патологічної фізіології у Вінницькому медичному інституті ім. М.І. Пирогова була створена у 1936 році.

Першим її завідувачем був к.мед.н Михайло Михайлович СМИК, який згодом, вже будучи доктором медичних наук,також організував кафедри патологічної фізіології в Івано-Франківській медичній академії (1948) та Луганському медичному університеті (1957).

З 1944 по 1974 р.р. кафедру очолював д.мед.н., професор Яков Меєрович БРИТВАН.

Будучи на той час уже відомим ученим і високоерудованим педагогом, йому вдалося залучити до роботи талановитих помічників, обдаровану молодь і забезпечити викладання предмету на рівні вимог часу. З 1950 року на кафедрі розгорнулася інтенсивна науково-дослідна робота, спрямована на розробку проблеми центрально-нервових механізмів регуляції зовнішнього дихання і системи кровообігу на тлі різних патологічних процесів. У цей час було вивчено і описано ряд закономірностей у реакціях цих систем на різні типи гіпоксії з урахуванням онто- і філогенетичного аспектів. При цьому особлива увага приділялася вивченню ролі вихідного функціонального стану центральної нервової системи в механізмах порушень функцій систем зовнішнього дихання і кровообігу. Міжнародне визнання досягнень Я.М.Бритвана у вивченні патофізіології зовнішнього дихання проявилося у нагородженні його почесною медаллю ім. Яна Пуркін’є. Професор Бритван Я.М. був членом редакційної колегії багатотомного „Руководства по патологической физиологии”. Ним написані дві глави в цьому виданні: ” Патологическая физиология внешнего дыхания” та „Периодическое дыхание”. Керував кафедрою Я.М.Бритван до 1974 року.

З 1974 року кафедру очолював учень професора Я.М.Бритвана, д.мед.н., професор Микола Анатолійович ВІЄВСЬКИЙ.

З початком його роботи наукові інтереси колективу кафедри були переорієнтовані на вивчення проблеми неінфекційної алергії і комплексного експериментального дослідження впливу на організм найбільш поширених пестицидів, що використовуються в сільськогосподарському виробництві. У ці роки створена імунологічна лабораторія, обладнана необхідною апаратурою і реактивами. Для забезпечення наукових досліджень були широко використані імунологічні, біохімічні, гематологічні та інші методи. Ця робота проводилася у тісній кооперації з іншими кафедрами інституту і координувалася головним науковим центром з проблеми пестицидів – Всесоюзним науково-дослідним інститутом гігієни праці і токсикології отрутохімікатів. З 1986 року на замовлення Міненерго співробітниками кафедр патологічної фізіології розпочато клініко-експериментальне дослідження механізмів біологічної дії на організм електромагнітних полів промислової частоти. Для експериментального вивчення цієї проблеми на базі кафедри патологічної фізіології було створено спеціальну лабораторію високих напруг, де імітувались умови, схожі до перебування на потенціалі високовольтних ліній електропередач.

З 1995 по 2000 рр. обов'язки завідувача кафедри виконував к.мед.н., доцент ЛИЧКО Василь Григорович, який продовжував досліджувати вплив факторів зовнішнього середовища на організм в умовах експерименту. В.Г. Личко велику увагу приділяв проблемі дефініції, зокрема  «здоров’я», «хвороба» та інших. Цьому аспекту присвячено багато наукових робіт.  В.Г. Личко  - автор понад 50 друкованих наукових праць, багато часу приділяв діяльності студентського наукового гуртка кафедри, де разом із студентами вивчав вплив сурфактанту на розвиток патології дихальної системи. В.Г Личко допомагав науковцям з інших кафедр в розробці експериментальних моделей при різних патологіях, а також у поглибленому вивченню механізмів їх розвитку.

З 2000 по 2009 рік обов’язки завідувача кафедри виконувала к.мед.н., доц. СЛОБОДЯНЮК Тетяна Миколаївна.

Т.М. Слободянюк внесла великий внесок у навчально-методичному та науковому підходах до вивчення «патофізіології». Вперше були створені навчально-методичні посібники з різних розділів патофізіології, розроблений курс лекцій. На кафедрі були видані теоретичні навчально-методичні посібники: «Загальна нозологія», «Типові патологічні процеси», «Алергія», «Патологія крові». Під керівництвом Т.М. Слободянюк колективом кафедри розроблені комплекти тестових завдань для кафедрального комп‵ютерного контролю знань і комплекти для республіканського банку тестів для проведення ліцензійного іспиту «КРОК-1». Створено два комп‵ютерних навчальних фільми: «Запалення» та «Алергія», розроблені оригінальні навчальні таблиці. На кафедрі активно працював студентський науковий гурток. Є автором понад 80 наукових робіт.

З 2009 року кафедру очолює доктор медичних наук професор РИКАЛО Надія Анатоліївна.

д.мед.н. Рикало Н.А. очолювала науково-дослідну роботу кафедри, яка зосереджена на вікових особливостях патогенезу гострої та хронічної патології внутрішніх органів, зокрема токсичних гепатитів, на досліджені вікових особливостей компенсаторно-пристосувальних реакцій, реактивності, механізмів репаративної регенерації органів і тканин при їх ушкодженні. З цією метою колективом кафедри патофізіології в експерименті методом проточної цитометрії вивчаються зміни фаз клітинного циклу, плоїдності набору та фрагментації ДНК в ядрах клітин внутрішніх органів піддослідних тварин різних вікових груп на тлі введенні тетрахлорметану, алкоголю, гепато-, кардіо- і нефротоксичних медикаментів для виявлення вікових особливостей ушкодження та регенерації. Також досліджуються вікові особливості цитокінового профілю сироватки крові, а також показників специфічної та неспецифічної реактивності організму, при експериментальному токсичному ураженні печінки, міокарду та нирок для з’ясування його ролі у механізмах ушкодження та прогресування хвороб.

          В період з 2011р. до 2016р. була проведена та успішно завершена науково-дослідна робота на тему «Вікові особливості патогенезу захворювань внутрішніх органів. Патогенетичні підходи до лікування».

За результатами НДР кафедри були встановлені вікові особливості механізмів ушкодження та регенерації печінки за умов токсичного ураження тетрахлоретаном, протитуберкульозними препаратами та хронічній алкогольній інтоксикації. Окрім вікових особливостей, встановлені етіологічні відмінності здатності тканини печінки до репаративної регенерації, а також особливості клітинного циклу, плоїдності та фрагментації ядерної ДНК у залежності від виду гепатотоксину, вперше досліджено  вікові особливості вмісту інсуліноподібного фактору росту – 1 та трансформуючого фактору росту – β1 у щурів в умовах хронічних токсичних гепатитів. На основі дослідження спектру імунних порушень, з’ясовано особливості стану клітинної та гуморальної ланок імунітету шляхом дослідження вмісту різних кластерів диференціації лейкоцитів у периферичній крові та рівня імуноглобулінів у статевонезрілих щурів з хронічним медикаментозним гепатитом (ХМГ). Уперше експериментально встановлено зв'язок між рівнем сироваткового TGF-β1 та показниками CD3+, CD4+, CD8+, CD22+ статевонезрілих щурів з ХМГ, доведено взаємозв'язок морфологічних змін печінки та центральних органів імуногенезу при ятрогенному гепатиті. З’ясовано нові особливості патогенезу хронічного медикаментозного гепатиту у статевонезрілих щурів (патент № 77270) та взаємозв’язок морфологічних та морфометричних змін у тимусі та рівня трансформуючого фактору росту β-1, розроблено регресійний поліном, який використовується для визначення кількості (%) тимоцитів кори за рівнем сироваткового TGF-β1 (патент №100926). Розкриті нові особливості клітинних механізмів і репаративної регенерації печінки та нирок у статевонезрілих щурів при їх медикаментозному ушкодженні ізоніазидом і рифампіцином. Доведено, що репаративна регенерація печінкових клітин статевонезрілих щурів при медикаментозному ураженні печінки протитуберкульозними препаратами відбувається переважно за рахунок поліплоїдизації ядер гепатоцитів, і, у меншому ступені, шляхом посилення проліферації гепатоцитів з диплоїдним набором ДНК. Установлено зміни характерних біохімічних показників функціонального стану печінки на тлі хронічної алкогольної інтоксикації у щурів різного віку. У всіх вікових категоріях тварин із хронічним алкогольним ураженням печінки виявлено кількісне збільшення маркерів синдрому цитолізу, холестазу, дисфункцію печінки, при чому більш виражено у статевонезрілих та старих щурів порівняно із статевозрілими. Уперше з’ясовано, що дія кверцетину та глутаргіну на функціональний стан печінки щурів реалізується в залежності від віку тварин при хронічній алкогольній інтоксикації. Глутаргін cуттєво пригнічував біохімічні показники синдромів холестазу та цитолізу (достовірно зменшувалась активність трансаміназ та вміст білірубіну), кверцетин – мезенхімального запалення з відновленням протеїнсинтезуючої функції печінки у всіх тварин незалежно від віку. Уперше досліджені механізми ушкодження та регенерації ядер клітин печінки на основі змін фаз клітинного циклу, фрагментації та плоїдності ядерної ДНК гепатоцитів у статевонезрілих, статевозрілих та старих самок щурів. Установлено, що хронічна інтоксикація етанолом може призводити до апоптичної загибелі гепатоцитів (посилена фрагментація ДНК) унаслідок пригнічення біосинтетичних процесів у ядрах гепатоцитів із переважанням процесів поліплоїдизації. Кверцетин і глутаргін сприяють регенерації печінки шляхом проліферації, про що свідчить достовірне збільшення диплоїдних ядер клітин печінки. Оцінено вікові особливості морфофункціонального стану печінки та виявлено структурні зміни паренхіми у щурів різних вікових категорій на тлі хронічної дії етанолу. Показана здатність глутаргіну нормалізувати морфофункціональний стан печінки, сприяючи репарації клітин печінки. Установлено, що існує взаємозв’язок характерних біохімічних показників функціонального стану печінки та рівня IGF-1 сироватки крові із фазами клітинного циклу, фрагментацією ДНК, плоїдністю ядер клітин печінки, морфометричними показниками у щурів різного віку на тлі хронічної алкогольної інтоксикації та при введенні кверцетину та глутаргіну, який найбільш виражений у статевозрілих щурів. Уперше встановлено вікові особливості плоїдності набору ядерної ДНК гепатоцитів у щурів на тлі хронічного ушкодження CCl₄. Виявлено, що для статевонезрілих та статевозрілих щурів з хронічним тетрахлорметановим гепатитом характерним є більший відсоток поліплоїдних (8с,16с) ядер клітин печінки порівняно з відповідними показниками в інтактних тварин аналогічного віку. У групі старих щурів з хронічним тетрахлорметановим гепатитом таких змін не спостерігається.

Уперше досліджено зміни фаз клітинного циклу та фрагментації ДНК в ядрах клітин печінки у щурів різних вікових груп в умовах хронічного тетрахлорметанового гепатиту. Встановлено зростання відсотку ядерної ДНК гепатоцитів, що перебувають в S-фазі клітинного циклу, в групах статевонезрілих та статевозрілих щурів з хронічним тетрахлорметановим гепатитом порівняно з аналогічним показником в інтактних тварин відповідного віку. В групі старих щурів з хронічним тетрахлорметановим гепатитом відзначається збільшення відсотку клітин, які перебувають в G1 та G2/M фазах клітинного циклу порівняно з тваринами групи контролю аналогічного віку. Серед щурів з хронічним тетрахлорметановим гепатитом рівень фрагментації ДНК найнижчий був у групі статевозрілих щурів. У групах статевонезрілих та старих щурів рівень фрагментації ДНК гепатоцитів був вищий, ніж в інтактних щурів такого ж віку, тоді як у групі статевозрілих щурів відмічається зниження даного показника. Уперше з’ясовано вікові особливості динаміки трансформуючого фактору росту-β1 (TGF-β1) та інсуліноподібного фактору росту-1 (IGF-1) у щурів в умовах хронічного тетрахлорметанового гепатиту як чинників, що впливають на процеси репаративної регенерації тканини печінки. В інтактних тварин спостерігається зниження рівня сироваткового IGF-1 у процесі старіння, що може бути пояснено залежністю між продукцією даного фактору росту та рівнем соматотропного гормону. Серед статевозрілих та старих щурів з хронічним тетрахлорметановим гепатитом спостерігається вищий рівень IGF-1 порівняно з інтактними тваринами аналогічного віку, що є ознакою активації процесів репаративної регенерації. У всіх вікових групах щурів з хронічним тетрахлорметановим гепатитом спостерігається підвищення вмісту TGF-β1 порівняно з інтактними тваринами аналогічного віку, що вказує на розвиток процесів фіброзування у тканині печінки. Уперше вивчено вікові особливості структурних змін тканини печінки як компенсаторно-пристосувальної реакції на хронічне ураження на основі ультраструктурних досліджень. Установлено, що гепатоцити статевонезрілих щурів на тлі хронічного токсичного гепатиту гинуть як шляхом апоптозу, так і некрозу. Гепатоцити статевозрілих щурів на тлі хронічного тетрахлорметанового гепатиту переважно гинуть шляхом апоптозу, у старих щурів – переважно шляхом некрозу.

  Отримані результати досліджень впроваджені й використовуються в лекційних курсах і під час проведення практичних занять на кафедрах патологічної фізіології Вінницького національного медичного університету імені М. І. Пирогова, ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет ім. І. Я. Горбачевського»,  Івано-Франківського державного медичного університету, Сумського державного університету, Буковинського державного медичного університету, Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, на кафедрі медицини катастроф з курсом військової підготовки ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет ім. І.Я. Горбачевського», на кафедрах медичної хімії, загальної та клінічної патологічної фізіології Одеського національного медичного університету та кафедрі патологічної анатомії, судової медицини та права Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова, на кафедрі біологічної та медичної хімії імені академіка Г.О. Бабенка ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет ім. І. Я. Горбачевського», на кафедрі фізіології людини і тварини біологічного факультету Донецького національного університету МОН України (м. Вінниця), на кафедрі харчової біотехнології та хімії Тернопільського національного технічного університету імені І. Пулюя.(всього 38 актів впровадження).

В ході проведеної НДР було захищено 4 кандидатських дисертацій.

Гумінська Ольга Юріївна «Стан специфічної реактивності організму статевонезрілих щурів на тлі медикаментозного гепатиту».

Андрощук Ольга Василівна «Особливості репаративної регенерації печінки та нирок при медикаментозному їх ураженні у статевонезрілих щурів, патогенетична корекція».

Яровенко Людмила Олександрівна «Вікові особливості ушкодження та регенерації печінки у щурів при хронічній алкогольній інтоксикації, шляхи корекції виявлених порушень».

Полінкевич С.Г.   «Вікові особливості репаративної регенерації печінки щурів при хронічному тетрахлорметановому гепатиті».

23-25 вересня  2014 р. зусиллями співробітників кафедри був організований та проведений VI Пленум наукового товариства патофізіологів України та науково-практична конференція за участю міжнародних спеціалістів «Актуальні питання експериментальної та клінічної патофізіології». За програмою пленуму були проведені засідання на теми: «Молекулярно- генетичні аспекти патофізіології» та  «Запалення: механізми розвитку». На пленумі були заслухані 45 усні та представлені 52 стендові доповіді.

Протягом 2016-2021 рр. під була проведена та успішно завершена науково-дослідна робота на тему «Вплив гуморальних факторів на механізми розвитку патологічних процесів у печінці, спричинених дією екзо- та ендогенних чинників, та при їх корекції». За результатами НДР кафедри Біохімічними та морфологічними дослідженнями  були встановлені дозозалежні ефекти 40% етанолу, визначені летальна (25мл/кг) та сублетальна дози (20мл/кг) 40% етанолу на організм лабораторних щурів. Виявлені достовірні зміни біохімічних маркерів синдромів холестазу та цитолізу гепатоцитів, зафіксовані зміни білоксинтезуючої функції печінки та зміни у пігментному обміні дослідження при введенні щурам 40% розчину етанолу протягом семи днів.  Встановлене достовірне підвищення вмісту продуктів ПОЛ та зниження активності ферментів АОС.  Отримані дані щодо морфологічних змін печінки при експериментальному моделюванні ГАГ у щурів вказують на наявність жирової дистрофії печінки, про що свідчать множинні інтрацелюлярні відкладення нейтральних жирів.  Достовірно встановлено, що «Корвітин» в якості моно- чи комплексної терапії з «Глутаргіном» проявляє виражений коригуючий вплив на процеси оксидативного стресу та значно покращує функціональний стан АОС.  При хронічному токсичному гепатиті та при медикаментозній корекції було встановлено, що на тлі застосування Лізиноприлу при експериментальному ХТГ у щурів відбувається нормалізація рівня сироваткового IGF-1, встановлено сильний прямий кореляційний  зв'язок між концентрацією IGF-1 та ПГП у тварин, яким з метою корекції вводили Лізиноприл одночасно з «Глутаргіном», що вказує на достовірне зменшення ПГП на тлі зменшення концентрації IGF-1.У щурів при введенні Лізиноприлу в  якості медикаментозної корекції встановлено достовірне зменшення відсотку ядер гепатоцитів з субдиплоїдним набором ДНК у 1,5 раза порівняно з таким показником при ХТГ. Установлено, що при введенні L-аргініну L-глутамату у тканині печінки зростає відсоток фрагментованих ядер із субдиплоїдним набором ДНК. У тканинах печінки спостерігається наступна тенденція: комбіноване застосування препаратів Лізиноприлу та  L-аргініну L-глутамату зменшує відсоток фрагментованих ядер у тканині печінки. За результатами дослідження морфологічних змін тканини печінки та нирок щурів при хронічному токсичному гепатиті та його медикаментозній корекції встановлено, що на фоні введення глутаргіну виявлено стабілізацію та відновлення балкової організації гепатоцитів.

За результатами завершених НДР було отримано 8 патентів:

1. Пат. № 77270 України, МПК (2013) G09В 23/28. Спосіб моделювання токсичного медикаментозного гепатиту у статевонезрілих щурів / Н. А. Рикало, О. Ю. Гумінська ; власник Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова. – № u2012 08154; заявл. 03.07.2012; опубл.11.02. 2013, Бюл. № 3.

2. Пат. № 81243 України, МПК (2012) А 61 К 31/00. Спосіб лікування патогенно індукованого апоптозу клітин печінки та нирок при медикаментозних ураженнях рифампіцином та ізоніазидом / Н. А. Рикало, О. В. Андрощук; власник Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова. – №u 201215033 опубл. 25 червня 2013 р. Бюл. № 12.

3. Пат. № 94073 України, МПК (2015) G09В 23/28. Спосіб моделювання патогенетичного лікування апоптозу гепатоцитів при хронічних хворобах печінки / Н.А. Рикало, Ю.М. Береговенко; власник Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова. – №u 2014 05605 опубл. 27.10.2014, Бюл. № 20.

4. Пат. № 94710 U Україна, МПК G 01 N 33/49. Спосіб діагностики розвитку фіброзу печінки за концентрацією TGF-1β / С. Г. Полінкевич, Н. А. Рикало. – № 201406709 ; заявл. 16.06.2014 ; опубл. 25.11.2014, Бюл. № 22.

5. Пат. № 94711 U Україна, МПК G 01 N 33/49. Спосіб діагностики хронічних уражень печінки за концентрацією IGF-1 / С. Г. Полінкевич, Н. А. Рикало. – № 201406711 ; заявл. 16.06.2014 ; опубл. 25.11.2014, Бюл. № 22.

6. Патент № 99811 України, МПК (2015) А61К 31/00. Спосіб лікування патогенно індукованого апоптозу гепатоцитів при алкогольних ушкодженнях печінки / Н.А. Рикало, Л.О. Яровенко; власник Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова. – №u 2014 14056 опубл. 26.06.2015, Бюл. № 12.

7. Патент № 100926 України, МПК (2015) G01N 33/48. Спосіб визначення відносної кількості тимоцитів у корі тимусу статевонезрілих щурів / Н.А. Рикало, Ю.Й. Гумінський, О.Ю. Гумінська; власник Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова. – №u 2015 02824 опубл. 10.08.2015, Бюл. № 15

8. Патент № 108687 України, МПК (2016) G01N 33/576. Спосіб моделювання гострого алкогольного гепатиту у щурів / Н.А. Рикало, І.В. Романенко; власник Вінницький Національний медичний університет імені М.І. Пирогова. - №u 2016 01093 опубл. 25.07.2016, Бюл. №14

Під керівництвом проф. Рикало Н.А. працюють над науковими дослідженнями ас. Олійник Юлія Михайлівна, тема «Механізми ушкодження та  регенерації тканини печінки і нирок щурів в умовах хронічного токсичного ураження тетрахлоретаном і етанолом, шляхи корекції», та ас. Романенко Ірина Володимирівна,  тема «Механізми ушкодження та регенерації тканин печінки, нирок, підшлункової залози та міокарду щурів при гострому алкогольному ураженні, шляхи медикаментозної корекції».